Партнери адвокатського об’єднання «ДЖАСТЛІКТОРЗ» Олексій Воробйов та Андрій Жук детально обґрунтували помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції у справі щодо оскарження результатів електронних торгів, що мало наслідком ухвалення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду нового рішення в інтересах клієнтів адвокатського об’єднання «ДЖАСТЛІКТОРЗ» – однієї з провідних фінансових компаній та приватного виконавця.
Місцевий господарський суд, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов до неправомірного висновку, що поточна ціна продажу іпотечного майна на повторних електронних торгах має бути визначена відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не норм Закону України «Про іпотеку». Крім того, суди помилково зазначили, що реалізація іпотечного майна шляхом продажу на електронних торгах на виконання судового рішення в порядку, визначеному розділом V Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна можлива виключно, якщо іпотекодержателем заявлений позов про звернення стягнення на предмет іпотеки і цей позов задоволений судом.
Проте, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 листопада 2021 року у справі №902/182/21 зазначив, зокрема, що статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Закон зазначає, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Отже, дана норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».
За змістом частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Крім того, ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17). Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № 911/845/17 та від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17, в яких зазначено, що відчуження майна на спірних електронних торгах належить до угод купівлі-продажу, що є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі, окрім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.
Отже, належним суб`єктним складом, а відтак сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону (висновок сформований у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325″б”, який згодом був підтриманий Верховним Судом у постановах від 18.08.2020 у справі № 5023/4363/12 та від 16.09.2020 у справі № 5006/5/39б/2012).
Ознайомитись з текстом постанови можна за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101424078
